Last Friday we had a chance to attend an interesting event - the performance of Yuri Yunakov Ensemble here in Austin at Hoggs Memorial Auditorium. Yuri Yunakov Ensemble is known for performing Bulgarian “wedding music,” the electrified Bulgarian-Roma-Turkish-Macedonian music that brewed wildly popular in the southern Balkans. This music is renowned for its haunting melodies, dense ornamentation, complex rhythms, and stunning improvisations. The geographical position of the Balkans in southeastern Europe and hundreds of years of Ottoman Turkish rule have created a wealth of influences from both East and West.

We weren't allowed to take photos or videos, so I have no pictures to share from the actual concert. If interested, you can listen to some of their songs here or simply by searching for them on Google or YouTube. For us it was more an experience than a concert. The audience was invited to the dance floor and several dozens of young and old people ended up dancing happily for almost 2 hours. Watching other people dancing is quite entertaining! I was familiar with gypsy music and knew what to expect. For my husband it might have been a slightly bigger surprise.

Here's the clip from ensemble's performance in San Antonio, TX several years ago:
Gypsy music is energetic, it makes you get up, clap your hands, stomp your feet, or even start dancing. It gets too repetitive if you listen to it a lot. Going to a concert like this is a good way to spend evening with friends or your significant other.

Here's the list of most activities and places of interest from our trip to Hawaii Islands.

The Island of Oahu:

• Diamond Head State Monument
• Honolulu Zoo
• Sea Life Park
• Makapuu Point State Wayside and its Lighthouse Trail
• Honolulu Aquarium
• Manoa Falls
• Polynesian Cultural Center
• Halona Beach Cove
• Sandy Beach
• Pearl Harbor:

            USS Bowfin
            USS Arizona Memorial

• Aloha Tower (downtown Honolulu)
• Koko Crater Botanical garden
• Waimea Valley
• Waimea beach park
• Dole plantation
• Ala Moana Center & Ward Center
• Hanauma Bay Reserve
• Magic of Polynesia show
• US Army Museum

The Big Island of Hawaii

• Helicopter volcanoes tour (with Paradise Helicopters)
• Lili'Uokalani Park and Garden
• Keaukaha Park
• Onekahakaha Beach Co Park
• Rainbow Falls
• Volcano Winery
• Volcano National Park
• Mauna Loa - Macadamia nuts factory and orchards
• Panaewa Rainforest Zoo & Gardens
• Boat tour to lava (w/ LavaRoy)
• Mauna Kea + observatories
• Akaka Falls + Kahuna Falls
• Akatsuka Orchid Gardens
• Punalu'u Black Sand Beach

Complete photo album may be found here. Enjoy!

Нарешті дійшла черга і до Великого Острова. Острів Гаваї, або як його всі називають Великий Острів - найбільший острів Гавайського архіпелагу з площею приблизно 10 458 км2. Вилетівши зранку о 7:40 з Гонолулу, о 8:30 ми вже були в місті Хіло, найбільшому місті Великого Острова. Головною метою поїздки було побачити вулкани. Всього на острові 5 вулканів, з них один згаслий, один недіючий, два діючі та один активно діючий. За рахунок лави площа острова постійно збільшується.

От ми першого ж дня зарезервували екскурсію на гелікоптері до вулканів. Ми раніше ніколи не були на гелікоптері, тому задоволення отримали як від екскурсії, так і від самого польоту. В кабіні нас було 5 + пілот. Враження словами не передати, мову відбирає. Коли підлетіли до вулкана ближче, дивишся на землю, а там на кілометри простягається чорний-чорний покрив - застивша лава. Ми пролітали і над місцями, де вона потихеньку витікає (то маленькі цяточки оранжеві на чорному фоні); і над місцем, де вона впадає у океан і застиває. Над останнім стоїть дим стовпом (бо лава швидко остиває в холодній воді). Загалом дивитися на місто, ліси, водопади, сади, кораблі тощо з висоти було надзвичайно захоплююче.

Однієї екскурсії нам було мало, тому наступного дня ми відправились в Національний парк Гавайських вулканів (Volcano National Park). Парк величезний, нам дня не хватило, щоб весь об'їхати і стежки обійти. Бачили діючий вулкан Кілауеа і його найбільш активний кратер Галемаумау, а також багато старих кратерів. І звичайно десятки кілометрів застившої лави навколо. Весь парк об'їхати не вдалося, бо частина була закритою через небезпеку - вулкан останнім часом досить активний. Також заглянули у виноробню (Volcano Winery). Здивувало те, що всі вина які ми продегустували були...солодкі. Нам їх давали по зростанню - від сухого до найсолодшого. Останнє було просто приторно солодке і було не з винограду, а з горішків макадамія та меду.

Проте наша "вулканічна пригода" була б неповною без ще однієї екскурсії, яка виявилась найкращою. Це я про екскурсію на катері до місця де лава впадає в океан. Вирушили ми перед заходом сонця, тому що саме на заході палаюча лава найяскравіша. Океан кипить, навколо стоїть дим стовпом (який небезпечно вдихати), в той час як гаряча лава повільно стікає у воду. Тліючі брили лави пропливали мимо нашого катера. Декілька разів нам навіть пощастило побачити як лава потоком б'є вгору. Виглядало це як маленький фейєрверк, але надто швидко щоб зловити фотоапаратом.

Чим ще цікавий Великий Острів крім вулканів? Водопадами, садами, парками. Тільки тут можна пройтися пляжем з чорним піском. Загалом, жовтий пісок там рідкість, більшість пляжів із застившою лавою або чорним піском. Ми також відвідали декілька. Найбільш відомий пляж із чорним піском називається Паналуу і знаходиться на півдні острова.

Іншого дня ми відвідали Мауна Лоа - сади і фабрику горішків макадамія (їх ще називають австралійськими горішками). Це, мабуть, найсолодші горішки в світі. Я їх дуже люблю, але купую рідко, бо вони дуже жирні і калорійні. Отож, проїхалися ми мальовничими 2500 акрами садів з горіховими деревами. Потім пройшли екскурсію самою фабрикою, побачили як їх збирають, луплять, чистять, сортують, солять, глазурують, пакують, консервують і т.д. Для себе придбали 4 види меду і, звичайно, горішки, горішки, горішки.

Потім поїхали в зоопарк Панаева (Panaewa Rainforest Zoo & Gardens). Так, ми уже були в зоопарку на Гаваях, але той був у Гонолулу, а цей в Хіло. Найбільше запам'ятався білий тигр. Ще було багато великих яскравих папуг і наших улюблених черепах.

Але найцікавішою подією стала вилазка на гору Мауна Кіа, найвищу гору Гавайських островів. Поки всі святкували Різдво, ми подалися в гори. Що найчастіше люди хочуть бачити на Різдво (крім подарунків)? Сніг, звичайно. А де ще можна побачити сніг як не в горах. План був вибратися на вершину гори Мауна Кіа (там якраз тиждень до того випав сніг). Ми мали вибір: їхати окружною дорогою на машині чи вибиратися стежкою пішки. Ми, звичайно, вибрали йти пішки. Це і для здоров'я добре, і для самооцінки. Ми знали, що вихід на вершину займе багато часу, але вирішили спробувати. Ну що тут казати, це була найскладніша гора, яку нам коли-небудь доводилось долати. 7 годин ми лізли на вершину. Вверх і вверх, і вверх. Порівняти можна з декількома тисячами сходинок. Але ми це зробили! Назад ми майже бігли, настільки стрімкий був схил. Дорога назад зайняла менше 3 год. На півдорозі стемніло, але ми були готові - мали з собою ліхтарики. Крім того, ніч була місячна, і ми ледь-ледь бачили стежку (стежка була дійсно ледь помітна, а навколо на сотні кілометрів пустеля, пустеля, пустеля). В той день ми були єдині хто зійшов на гору і спустився вниз. По дорозі зустріли ще двох канадців, але вони не дійшли до вершини, повернулись назад, бо не мали ліхтариків. Перед вилазкою нам прийшлося "відмітитися" з рейнджерами, і якби ми заблудились в пустелі і не повернулись того дня, то вони б організували пошук. Але все вийшло. Ми живі, здорові, ще й страшенно горді таким досягненням.
Вершина знаходиться на висоті приблизно 4207 метрів над рівнем моря (це більш ніж удвічі вище ніж Говерла). Тому гордитися є чим. Основа гори знаходиться на морському дні, 6 тис. метрів нижче рівня Тихого океану. До речі, якщо міряти висоту гори з основи на океанському дні по її вершину, Мауна Кеа є найвищою горою на Землі,— перевищує навіть Джомолунгму. А на вершині декілька обсерваторій,  ідеальне місце спостерігати за небом. Так багато зірок ми давно не бачили!

Великий Острів варто відвідати якщо є можливість. Це майже повна протилежність гучному, набитому туристами Оаху. Людей на всьому острові 175 тисяч. На таку велику площу це дійсно мало. Красива природа, безлюдні пляжі, парки. У людей в садах ростуть банани, кокоси, апельсини. Ну чим вам не рай? Як виявилося, один з двоюрідних братів мого чоловіка живе з родиною на Великому острові. Під час нашого візиту ми зустрічалися з ним декілька разів і будемо раді відвідати знову. Найбільшою проблемою на острові виявився транспорт. Першого дня ВСІ машини ВСІХ прокатних компаній були зайняті. А на цьому острові без машини не обійтися, пішки далеко не зайдеш. Пізніше нам вдалося знайти авто (найдорожче авто, яке нам коли-небудь приходилося брати напрокат). Але воно було того варте! Інакше ми б не побачили всього вище названого, і не тільки.

Ось на закінчення водопад Рейнбоу та водопад Акака:

На Гаваях дуже популярний сьорфінг, серфери з усього світу з'їжджаються "ловити хвилю", особливо зимою, коли стає трішки прохолодніше. Зима - дощовий сезон, тому я трохи боялась за погоду. Але нам пощастило - дощу не було. Радісно було дивитися новини про заметілі  в різних частинах країни коли надворі +25 С щодня. До речі, різниця в часі з Україною рівно 12 год (тобто від українського треба віднімати 12).  Ще один надзвичайно популярний вид спорту на островах - гольф. Але це також не наше захоплення...

           Отже, розповідаю далі про наші походеньки.

Довгий час ми планували поїхати на Перл Харбор (Pearl Harbor), але ніяк не могли рано встати. Люди радили їхати вранці, щоб довго не чекати. Рано ми так і не встали... Приїхали туди опівдні, тому довелося чекати 2 години нашої черги на екскурсію (екскурсія до Ю.С.С Арізони безкоштовна, а людей завжди багато, тому чекати доводиться довго). За той час сходили на підводну лодку (називається Ю.С.С. Боуфін). Мені трохи страшно було. Вона ззовні ніби не велика, зато всередині напакована кабінками і всім решта. Ще й 20 величезних торпед напхано. Ця субмарина з 2-ої світової, сучасні лодки, мабуть, набагато складнішої конструкції. Але і вона виглядала занадто складною для мене: сотні радарчиків, ричажків, всіляків кнопочок в кожному відділенні. З цілої екскурсії найбільше запам'ятався один факт. В одному відділенні були величезні котли, які не просто нагрівали воду, а ще мали механізм, який дистилював морську воду. Цю дистильовану воду використовували для всього - пили, варили їсти, навіть час від час душ приймали (це була рідкість, бо треба було воду економити). Отак. Після підводної лодки ми переглядували документальний фільм про напад на Перл Харбор (7.12.1941). А потім нашу групу на лодці відвезли до основного меморіалу цього нападу - військовий корабель Ю.С.С. Арізона, один з найбільших кораблів, який потопили того дня японці. Потонув він дуже швидко і забрав з собою 1500 моряків, які були на ньому. Так він бідний і лежить на дні, недалеко від берега (де і був припаркований до нападу), лише декілька частин видно на поверхні, все покрите іржою. Дуже сумне видовище. Це, звичайно, був не єдиний корабель, який потопили японці того дня. Загалом на дно пішло 9 військових кораблів, 21 корабель було сильно пошкоджено, 3 з них не підлягали ремонту. Людей загинуло дуже багато, 2350 чол. Але найбільше на Ю.С.С. Арізона. Так вони і досі лежать там на дні, а це місце залишили разом з кораблем як меморіал. Після того нападу американці долучилися до війни (до того вони стояли осторонь) і їх можна зрозуміти.

Наступного дня ми відвідали Ботанічний сад кратера Коко - Koko Crater Botanical garden (на острові Оаху декілька ботанічних садів). В основному там буди дерева і кущі, трохи квітів. Сад досить великий, ми потратили десь 2, а то й більше, години, щоб обійти його весь. Він поділений на декілька частин: Гавайська секція, Африканська секція, секція Мадагаскару і ще декілька. Окремо ростуть кактуси, різні види алое, плумерії (квітка - неофіційний символ Гавайських островів, якраз ці квіти дівчата носять у волоссі, я теж таку привезла додому, тільки "нев'янучу"). Поки я ходила фотографувала все підряд, Енді шукав баобаби. Він кожен раз радіє коли знаходить баобаб в якомусь парку чи бот. саду. Шукали ми їх довго, бо проходили мило декілька разів і не знали що то вони. Коли нарешті знайшли, виявилось, що це трохи інший вид, не такий, до якого всі звикли (тобто не високе товсте дерево зі стирчачими гілками). Енді завжди хотів попробувати його плоди. І вуаля, на цих деревах справді були плоди. Зривати нічого не можна було, тому ми пошукали під одним деревом і знайшли більш-менш нормальний плід, не засохший. На дотик він ніби замшевий, м'якенький. Енді роздовбав і попробував. Кажуть то дуже корисно. Серединка багата на кальцій. Я теж трохи спробувала, але мені не сподобалось. Гидке таке, ще й кисле. Ну, хороший хазяїн все добро додому тяне, от Енді сховав рештки у рюкзак, а пізніше зберіг насіння, щоб спробувати посадити вдома.

Ще один багатий на події день ми провели відправившись у долину Ваймеа (Waimea Valley). Але все по-порядку. Долина Ваймеа - це парк, досить великий з цікавими деревами, рослинами, стежками. А в глибині великий водопад. До нього ми і йшли. Водопад впадає у досить великий басейн і багато людей там плаває. Нам би також хотілося доплисти до "підніжжя" подопаду, але вода для нас (особливо для мене) була захолодна...ще б пак, стікає та вода з високої гори. Походили по парку, думали сходити на гору, але коли почали підніматися стежкою вверх, нас обсіли комарі, тому прийшлося повертатися вниз. Я в штанах була, а от Енді скусали кровососи таки конкретно. Після парку ми планували поїхати на ананасову плантацію, але недалеко був дуже гарний пляж з однойменною назвою Ваймеа і ми вирішили сходити спочатку туди. Переодівшись у купальники, ми пішли на спокійнішу частину пляжу, де хвилі були не такі шалені. Трохи лежали на сонечку і періодично окунались у воду. Я воду не дуже люблю, то так під бережком хлюпалась. Енді трішечки далі. Спочатку було весело, я ще й сфотографувала його на хвилях. Хвилі були дуже високі, гарні, я поки фотографувала ще думала: "треба йому сказати хай окуляри зніме". Другий раз пішов поки я загорала і ...як можна вже здогадатись...одна з великих хвиль знесла його окуляри. Я моментально стрілою помчала у воду помагати шукати (він же нічого не бачить). На хвильку мені здалося, що я побачила їх на дні, я з радості закричала і тільки збиралась нирнути їх підняти (вода була десь по груди), як величезна хвиля накрила нас з головою і знесла з того місця, де ми стояли. Безрезультатно ми шукали окуляри ще хвилин 10, а хвилі били нас по чому попало. Скоро ми зрозуміли, що знайти їх у нас 1 шанс на мільйон, бо вони давно були або віднесені далеко, або зариті в пісок. Найсмішніше те, що Енді хотів за день до того піти дістати нові лінзи, але я йому не дала, бо страховка не покривала так далеко його візит до лікаря. Але після цієї історії таки прийшлося піти по лінзи, ще й нові окуляри треба буде купувати. Отак, скупий платить двічі (то я про себе).Потім була ананасова плантація компанії Dole. Банани від Dole я навіть на Україні купувала. Плантація цікава тим, що там знаходиться найбільший у світі рослинний лабіринт. Знаходиться він на двох акрах землі і включає 2,46 миль зі стежками та близько 14 000 Гавайських рослин. Також на плантації можна порозглядати як ростуть різні сорти ананасів та скуштувати їхнє фірмове ананасове морозиво. Загалом, якщо вас цікавлять ананаси, тут можна дізнатися про них дуже і дуже багато.

Один з останніх днів на острові Оаху ми присвятили музею американської армії (US Army Museum). Йшла туди я неохоче, бо не люблю військових і все, що пов'язане з військовою справою. Але мене настільки захопив цей музей, що я не могла відірватися доки не прочитала кожну табличку під кожним експонатом. Найбільше мене зацікавила історія Гавайських островів, бо про неї я майже нічогісінько не знала.

Це, мабуть, найцікавіші події з острова Оаху. Було ще декілька дуже красивих пляжів, але про них розповідати якось не цікаво. Були хороші ресторани, багато концертів з "хула" танцями та піснями (майже щовечора). Незадовго до від'їзду сходили також на шоу одного фокусника. Ми давно придивлялись до того шоу, та все відкладали. Але таки наважились, пішли. І добре, бо шоу було класне. Іллюзіоніст показував фокуси не гірше Коперфілда. Ще й знову отримали гавайські танці і номер з палаючими факелами на додачу. Гарне завершення чудової відпустки.

Про Великий Острів розповім у наступному дописі.

Перед поїздкою на Гаваї я про самі острови майже нічого не знала. Чула, що там красива природа, діючі вулкани, цікава культура. Але конкретно нічого такого не очікувала. Побувавши на Карибських островах минулого року, думала, що мене вже нічим не здивуєш...наївна. Але Гавайські острови своєрідні, унікальні.

Гавайські острови - архіпелаг, що складаєтсья з 8 великих і численної кількості маленьких острівців. Перший тиждень ми провели на острові Оаху. Саме там знаходиться найбільш відоме місто і столиця Гавайських островів Гонолулу і його надзвичайно популярний район Вайкікі. Саме у Вайкікі скупчуються туристи; там знаходяться десятки готелів, по 30 з гаком поверхів кожен; величезні торгові центри, дорогі ресторани і дешеві закусочні, брендові магазини і прості базарчики.

Спочатку ми планували побути по декілька днів на кожному з найбільших островів, але на першому виявилося стільки всього, що ми швидко поміняли план і вирішили обмежитися лише двома островами цього разу. Другого тижня полетіли на Великий Острів, а останнього тижня знов повернулися на Оаху. Наступну поїздку на Гаваї плануємо присвятити островам Мауї, Кауаї та Молокаї.

Перші дні я не могла прийти до тями від величезної кількості квітів на вулицях. Квіти були всюди. Перший день хотілося сфотографувати кожну квіточку, але потім звикла, приймала їх як належне.

Ми з коханим люди активні, тому на пляжі лежати не кортіло. А пляжів там багато, острів все-таки. Я нарахувала 33 на карті, але їх, мабуть, більше. Всі пляжі громадські, відкриті для людей і безкоштовні. Лише один пляж на Оаху платний - Hanauma Bay (знайшла ук. переклад Бухта Ганойма).  Але цей пляж - найкраще місце для снорклінгу. Один з останніх днів на острові ми провели на тому пляжі. Водичка була прозора, ідеальні умови для снорклінгу. Енді навіть вдалося побачити морську черепаху, що пропливала мимо. Мені з черепахою не повезло, але риб всіляких кольорових-веселкових бачила повно.

Як виявилося, система громадського транспорту на о. Оаху на диво хороша, тому ми вперше вирішили не брати напрокат машину. І дійсно, нам без проблем вдалося обійтися без неї. А з GPS та інтернетом на телефоні ми знали точно коли прибуде автобус і на якій зупинці чекати чи робити пересадку. Мені ще ніколи громадський транспорт не приносив стільки задоволення!

Першого ж дня ми находилися стільки, що всі кінцівки боліли наступного. Вибралися ми на вершину кратера Даймонд Хед (Diamond Head crater), звідки досхочу налюбувалися океаном, горами та самим Вайкікі (фото зверху). Вулкан цей старий, йому близько 200 тисяч років.

Потім відвідали зоопарк. Цього нам було мало і наступного дня ми поїхали у Сі Лайф парк (Sea Life Park). Якщо ви коли-небудь були в одному з парків Сіворлд - Seaworld (їх всього 3 в США, а я була лише у двох), то Сі Лайф видасться вам його молодшим братом. Але і там було весело: шоу з дельфінами, тюленями, морськими котиками і звичайно наші улюблені морські черепахи! Того ж дня ми вилізли на невеличку гору Макапуу звідки  вдалині  побачили острів Молокаї та й просто налюбувалися живописними краєвидами.

Потім був акваріум, невеликий, але досить цікавий. Того ж дня подалися у ще одне цікаве місце. Я знала, що "Загублені" знімали на Гаваях, хм..ну і досі знімають. От ми і відправилися в один з парків, який раніше бачили на екрані в улюбленому серіалі. Ішли в гору ми не довго, може пів години. І дійшли до височенного водоспаду Маноа. Як я не намагалась його сфотографувати, в кадр він весь не влізав. Після того ми ще з годину йшли у глиб джунглів, але далеко не зайшли, бо не хотіли щоб нас застала ніч у джунглях, -  у нас не було фонарика, а доріжки там дуже нерівні, ще й слизько від багнюки. На фото знизу - кусок стежки, по якій ми йшли; а деякі місця настільки заросли бамбуком та іншими деревами, що навіть не видно вдень.Тому без фонариків і побоялися йти далеко.
 
Ще однією надзвичайно цікавою подією став Polynesian Cultural Center.  Описати трохи важко що це таке. Це такий собі центр Полінезійської культури. Величезний парк. Головне в ньому - це 7 маленьких селищ, які відображають культуру 7еми груп островів - Самоа, Гавайських островів, Нової Зеландії, Таїті, Фіджі, Тонга та о. Пасхи. У кожному селищі впродовж дня відбуваються шоу з їхніми танцями, піснями, мистецтвами і тому подібним. Також раз на день проходить парад каное з представниками від цих островів. А ввечері велике шоу з танцями, співами, трюками з вогнем і т.д. Все обійти за день не вдається, такий великий цей парк. Всі працівники, які виступають в цих шоу дійсно з тих островів. Дуже захоплююче видовище. Ми приїхали як тільки відкрився парк і були до закриття, але не знати чи побачили 60% всього, що там було. Принаймні, надіємося, що побачили основне і найцікавіше, тобто презентацію кожного селища, парад та вечірнє шоу під назвою "Ха - подих життя".

Далі буде...

Знаю-знаю, майже цілий місяць нічого не писала, але мала на це поважну причину. Якою ж серйозною повинна бути причина щоб я пропустила і Миколая, і Різдво, і навіть Новий Рік??? Насправді причина не серйозна, а навпаки, легковажна. Ми з коханим чоловіком поїхали у відпустку. Спонтанну, не зовсім продуману, і надзвичайно довгу відпустку. Три тижні на Гаваях навіть для мене забагато. Два тижні було б ідеально. Я не скаржусь, відпустка була супер-мега класною. Але вкінці останнього тижня таки хотілося поскоріше поїхати додому. Та й за домашнім улюбленцем скучили.

Три тижні відпочинку і туніяцтва...ну вибачте, але так зовсім зледащити можна:) Три тижні ми не працювали, не готували їсти, не мили посуд, не прибирали, гірше, навіть ліжко не застеляли... Коли ці всі буденні речі за тебе роблять інші, то починаєш потрохи відчувати себе повним ледарем.

З іншого боку, не подумайте, що ми лежали, задерши ноги. Ні, ми люди активні, просто так без діла чи на пляжі сидіти не можемо. На пляжі ходили, мабуть, двічі, не більше. А так то гори, ботанічні сади, національні парки, музеї, різноманітні заклади культури. А культура Гавайських островів таки дійсно цікава. Все захоплююче: від танців, мови, музики... до смачнючих страв.

Найближчим часом планую детальніше розповісти про поїздку на Гаваї. Серед найкращих моментів поїздки - виверження вулкана та вилазка на гору Мауна Кеа (4206 м). В одному дописі розповісти про всі події не вийде, тому викладати це все прийдеться порціями. А поки що треба привести до порядку наш дім, який покрився купою пилу за нашу відсутність, владнати деякі справи, з'їздивши на декілька днів у Сан Антоніо, і розібратися з більше 1000 фотографій, які назбирались за поїздку (вибрати найкращі з такої купи буде складно, бо вони всі хороші). 

Знаю, що на календарі вже грудень, але ж я так люблю осінь!!! Хочу сьогодні поділитися фото з нещодавньої прогулянки біля озера. Я довго чекала коли ж нарешті і в Остін завітає осінь, думала літо ніколи не закінчиться. Але погода і природа мене порадували і я мала змогу насолодитися осінніми барвами досхочу. Таку красу краще переглядати у збільшеному вигляді. Гуляючи, ми натрапили на...гусей. Так, ніколи б не подумала, що побачу їх майже в центрі міста. Вони голосно гелготали, намагаючись прогнати нас зі своєї території.

Не пройшли ми мимо наших улюблених черепашок. Вони ліниво загорали на сонечку. Отака у нас осінь:)

When I started writing this blog I was planning to write about interesting events and trips as well as my hobbies. However, being extremely lazy I never found time to write about the major trips and most interesting places I went to. So, starting today, I'm going to post a number of short stories about selected events that I failed to share in the past. The main reason I'm doing this is to keep the memories alive (for me obviously). I'm doing it through my photographs and my "notes".
Today I'm writing about the most recent event, a one-day trip to San Antonio. I fell in love with this beautiful city in 2002 when I first visited it. It was love at first sight. I lived there for a year and couldn't dream of anything better. Even though I visited many other exceptionally picturesque places after that, San Antonio remains one of the top ones of my list of favourites. This time we spent all day at the Riverwalk - the biggest attraction of downtown SA. I took many pictures and will insert some the best shots (neutral, w/o people). Even though we spent hours walking along the river, I don't think we saw even half of it. What is River Walk? I would call it the Venice of Texas. Millions of people visit the River Walk each year to enjoy this unusual urban sanctuary that winds along the San Antonio River, one story below the bustling street level. A lock and dam system, the only one in Texas, overcomes a 9-ft. rise in elevation. Restaurants, galleries and shops line the banks of the downtown River Walk while the north and south banks of the River are less commercial and thus quiet and peaceful. The magnificent landscapes, old-fashioned pathways, tinkling waterfalls, quiet pools, outdoor art and relaxing outdoor patios remind Europe a lot. You can pick up a river taxi at convenient stops along the River Walk. The Rio Taxi drivers have tickets on board that you may purchase, or you may purchase them in advance at a ticket location.You may also explore the River Walk's downtown section aboard a river cruiser. You'll learn about San Antonio's rich history from a professional storyteller who is also the boat captain. It's a great way to learn more about San Antonio and its famous River Walk. I've done it in the past, not this time...
Dozens of cafes, bistros and elegant restaurants line the River Walk's downtown central stretch with riverside patios, with heaters in the colder months and mists in the warmer months. Choices range from affordable to upscale and pricy restaurants. We also had our lunch on the river at one of the Italian restaurants (can't remember the name).
More interesting information here. I also couldn't resist taking picture of flowers growing along the river.I love coming back to San Antonio again and again. There are many other interesting places there besides River Walk, but I'll write about them some other time.

Вчора зранку отримала я приємний сюрприз - нагороду від Сянки з блогу "Життя прекрасне". Дуже дякую! Мені, звичайно, страшенно приємно, але відразу кажу - виконати всі умови я не можу. Як правило, я стою осторонь таких штук, тому передавати далі нагороду не буду (я впевнена, що люди яким би я хотіла її передати, вже отримали її не раз). Однак, одну умову я таки виконаю - розповім декілька цікавих фактів про себе (правда, не обіцяю, що вони будуть дуже цікавими)

Отже, поїхали

• Маю вдома черепаха, який живе у великому акваріумі, а також декілька десятків черв'яків та риб, яких ми вирощуємо на корм для нього.
• Ми з чоловіком часто ходимо на довгі прогулянки; в основному в парки - як міські, так і національні. Дуже хочемо відвідати всі національні парки в США і якомога більше за межами країни. На даний момент серед найцікавіших поїздок в парки (які ми вже відвідали) можу назвати екваторіальні ліси в Пуерто Ріко та нац. парк дерев Джошуа в Каліфорнійській пустелі.
• Обожнюю кататись на велосипеді і ходити в гори. І, звичайно, подорожувати (але хто ж не любить?)
• Я поганий танцюрист і ще гірший кухар (добре, що маю золотого чоловіка, який любить куховарити).
• Навчилась сяк-так плавати коли мені було 17. Люблю воду, але плавати ходжу рідко, хоч і басейн прямо перед хатою)))
• Мій чоловік "вкрав" мене в мого колишнього нареченого. І добре зробив!
• Я страшенна лінтяйка (роблю все в останню хвилину). Але ніколи не залишаю справу незавершеною.
• Не люблю скрапбукінг, але обожнюю листівки ручної роботи. Малою постійно дарувала всім родичам саморобні листівки, аж поки мені хтось не сказав, що вони негарні... Поновила хоббі лише рік тому.
• Дуже люблю канцелярські вироби. Не пройду мимо гарного блокнота чи зошита. Збираю папки.
• Коли мені було 15, брала участь в одному конкурсі і виграла безкоштовний рік навчання "по обміну" в США. Жила в прекрасному місті Сан Антоніо в штаті Техас. Відтоді життя декілька разів повертало мене туди, аж поки не прийшлося переїхати назовсім. Техас і далі залишається моїм улюбленим штатом.
• Я професійний студент. Кожен навчальний заклад, в якому я коли-небудь вчилась (включаючи школу та університет), закінчила з відзнакою. От цим я навіть горжуся.

*Бонус* Цей факт всім відомий, але для мене грає велику роль:
Завжди думала було б цікаво навчитися працювати з глиною та гончарним кругом. Нарешті мрія втілилась в життя і тепер маю повну хату кераміки:))

Today I'd like to share two pieces that are among my favourite ones. I spent hours and hours making and then glazing then. This piece I handbuilt some time in spring (half a year ago). It's been sitting on the shelf for months and I couldn't make up my mind how I'm supposed to glaze it. I spent several hours carving those flowers (they are on both sides) and wanted to make an accent on them. This is high fire clay, which means no bright colours! But I wanted those roses to be red! I kept testing various glazes and combinations and finally found a red glaze that doesn't burn out in the kiln! Well, I'm very satisfied with my result. Trust me, the vase is even prettier in reality than it is in the picture.
After my success everyone started using that glaze in high fire and soon it was gone. Thus, improbability of duplicating this pieces makes it even more unique. I'm definitely keeping it for myself!
The second vase isn't handbuilt, it's made on the pottery wheel. I spent hours glazing it, so it deserves appreciation. I like carving a lot, but when the piece is bisqued and it's time to glaze it, I'm always lost. I'd like the design to be noticeable, explicit, but this is hard to achieve, because high fire glazes aren't brushed on, the pieces are dipped in the glaze. So I started experimenting again. I tried new glazes: applied them with the brush, then carefully applied wax resist on painted design only, and then finally dipped the whole piece in white glaze. Hours of work for such a small piece. Well, I like it and everyone else seems to like it too. Do you?

Я ніколи не каталась на роликах. Знаю, звучить дивно, бо майже в кожного підлітка була "роликова фаза". У мене були лише книги:) Так от, декілька днів тому одна моя хороша подруга таки витянула мене на ролики. Ідея прийшла коли місяць тому я організувала "похід" на каток. Нам настільки було весело, що ми вирішили наступного разу йти на ролики. Місце це надзвичайно близько від нашого нового дому, а подруга приїхала аж з сусіднього містечка, тому гріх було відмовлятися.
Дивлячись на те що я ніколи не стояла на роликах, я вирішила взяти з собою коханого...для "страховки". Чоловік мій також ніколи на таких не їздив, але він їздив на roller blades, тому йому було легше. Через хвилин 10 він вже спокійно їздив. Зі мною було складніше. Спочатку їздила по коврику, потім за руку з чоловіком, потім біля стінки, і нарешті сама...сяк-так. Мене вразило, що витворяли інші, профі. Були і танці, і стрибки, і всілякі викрутаси, майже як фігурне катання! До кінця вечора я вже трохи їздила і навіть підтанцьовувала під музику (фото збоку). Було весело, треба буде обов'язково повторити.
Ця подія підштовхнула нас наступного дня піти подивитися фільм "Whip it", який ми не мали наміру дивитися до того. Фільм непоганий, дивитися можна. Це перша робота Дрю Берімор в ролі режисера. Роль головної героїні виконує Еллен Пейдж, яку багато хто знає завдяки стрічці "Juno", де вона дуже вдало зіграла вагітну дівчину-підлітка (ще один фільм, який я раджу всім подивитися). Частина подій "Whip it" відбувається в нашому (вже майже рідному) Остіні. Декілька сцен знімали там же, куди ми ходили кататись на роликах. Що мені не сподобалося, так це те, що самому місту приділили 0 уваги. Наше місто чудове, його всі люблять (столиця як не як!), а після перегляду фільму можна подумати, що нічого особливого тут немає. В одній зі сцен десь далеко видніється центр, потім відразу показують забитий старий склад, який портить всю картину. Ну що тут зробиш, фільм не про Остін...
Наступного тижня знов ідем на каток (він також дуже близько він нашого дому)

Few weeks ago I had a chance to go to the Clay Fest in Gruene, TX. I'd been waiting for this event with great anticipation. This annual festival attracts both pottery lovers and pottery makers. Well-known potters from all over Texas get together for 2 days in order to sell their products and share their experiences and ... techniques!
I personally wasn't interested in buying pottery - I have too much of my own stuff at home. I was going to get ideas and watch demos. There were 4 stages set up and every hour or so famous potters were showing their demos for the audience. It was literally impossible to see all the demos, so I had to choose my priorities. I went on Sunday only (and thus missed Saturday demos), it's an hour drive from Austin and I didn't want to go by myself and ended up getting a ride with a friend of mine.
I'm happy I got to see some of the very interesting demos. Here are some of the pictures.

Dee Buck (he a his wife are famous potters who have a permanent pottery shop in Gruene; their daughter Claire is a friend of mine who, besides pottery, makes very cool jewelry). More Buck's pottery here
I was amazed how quick and easy he made it look like. I know (from personal experience) that it's NOT EASY, making pottery on the wheel is very hard! I guess decades of practice helps a lot:)

I was surprised to find out that most of the artists who do pottery for a living have bacherlor's and master's in Fine Arts or Ceramics. They are intelligent, well-educated and at the same time very laid-back people, enjoying their life. In order to choose pottery as your main occupation, one must be completely devoted to it. There's no way you would make a fortune by being a potter. Pottery must be your heart and soul.

Next artist is Rachel Norris. She demonstrated how to make some functional ware, namely thrown rectangular baking dish. She also threw several pitchers and a plate, and demonstrated adding raised surface decoration from the inside out. More of her work here
Carl Block is famous for his face jugs (the first picture below). He's a very funny guy, who's joking non-stop and making funny faces. For more of his jugs, go here
Diana Seidel demonstrated making different kinds of lids, flanges and galleries. I have a pleasure to see this artist quite often, since she's from Austin. More than that, she teaches at the pottery studio I go to. I've seen similar demonstration before, but I love lids and couldn't miss a chance to see the process again. For more of her work, visit the gallery at her website This potter Chris Campbell is well-known in Austin. He's known for his unique shapes and forms and unusual aesthetics of the pieces. More of his work here.
Here Mark Epstein is demoing several of his handbuilt pieces. He kept saying his pieces always lean forward because that's what we do when we get old. And the work of an artist is often a mirror image of himself. I'm in love with handuibling (even though I've been mainly throwing lately), so I had to check out his other works. Here's the gallery, You won't regret spending some time wandering there.
Besides the demos, I had a pleasure of looking at various potters' works. I wish I could hold it all in my memory, but unfortunately, the amount of insanely remarkable items was too overwhelming to consume and digest:) I'm too polite to go and take pictures openly (the purpose of taking those pictures would be too obvious). But I did take several pictures of the tents with pottery to give y'all an idea of how it was to be there. Amazingly enough, I took 0 pictures of me and my friends:)

Я страшенно люблю коробочки. А ще люблю осінь, особливо кольорове листя. Малювати я не вмію, тому приходиться ліпити свої "шедеври" з глини. Задум зробити велику коробочку з'явився досить давно. Ось що з цього вийшло (малюнок збоку). До речі, мій найперший глиняний виріб - також коробочка. Вона досить мала і я її досі не наважилась показати. Не показую тому що з нею трапилась неприємна пригода і на даний момент вона нефункціональна.

Сьогоднішня коробка мені ДУЖЕ подобається. З кришечками такого типу часто виникає проблема: вони щільно не прилягають. Так сталось і цього разу. Тому я довгий час думала зробити з цієї коробки вазон (просверливши дірочку на дні), а кришку просто викинути. Але передумала і залишила її так як є. В такому вигляді вона унікальна, має свою цікаву "особистість".

В мене збереглися фото з процесу виготовлення, тому весь сьогоднішній допис присвячую цьому єдиному виробу. Зроблена коробочка, звісно, вручну, не на гончарному крузі. Робила її давно, але от придумала як розфарбувати лише декілька тижнів тому. Дуже хотілося відтворити "дерев'яну" поверхню.
Ось декілька фотографій з сирим матеріалом:
 
А це вже готовий виріб. Розмір: 14х14 см
 

I decided it would be easier to show my pottery in groups, especially since the pieces I'm going to show are very small. Here are some of the earlier "wheel" pieces made mostly as practice.
1.  Cup with lid
I decided to learn how to make lids that fit:) and didn't come up with anything better than putting a lid on a cupThe cup is small, 10.5 cm tall. The glazes didn't turn out how I wanted them to, will know for the future not to use this combination on this particular type of clay.
2. The second cup is more decorative. It has a lid and two tiny handles. I like it a lot. This one is 12 cm tall.
 
I like the way it looks but haven't figured out the functional purpose of this piece.
3. Another "magic box". This time I didn't break the lid. It's tiny (9 cm tall), but cute. A friend of mine suggested to use it for sugar cubes.

Note: the lids for the first two pieces are thrown separately. The third piece is thrown as a closed form; then the lid is "cut off" and trimmed to fit the bottom.

День народження пройшов, пора підводити підсумки. Подарунки мене цього разу порадували - від прикрас до дерев'яної статуетки ручної роботи з Кенії! А підсумок такий: хочу поділитися одним незвичним подарунком. Я великий фанат речей ручної роботи, тому не можу не показати це чудо. Посилка з України прийшла якраз на мій день народження, але мене не було вдома, тому забрала я її з пошти лише через декілька днів. Пошта була закрита на вихідних, тому мені довелося помучити себе здогадками від кого ж той пакунок. 
Коли я побачила адресу на пакунку і його розмір, я відразу засяяла від щастя, зрозумівши що це. Подарунок прийшов від моєї подруги Яни, яка веде тематичний блог про саморобні речі ЗробиСам(а), хоббі, яке переросло в бізнес із успішним відкриттям її магазинчику. Яна зробила для мене міні-альбом і я давно з нетерпінням чекала на нього. Чого я не знала, так це що всередині альбому. Також я не знала, що крім альбому отрмаю ще й одну з її коробочок. До речі, наяву альбом ще кращий ніж на фото!!! Ось вони:Я довго думала що ж там таке може бути в альбомі. Фотографій з Яною в мене не так багато, тому я не знала що ж таке можна вкласти в ті 14 листків!! Коли ми з чоловіком (йому теж було страшенно цікаво) нарешті його розпакували і відкрили, розв'язавши всі бантики, ми були приємно вражені... НАШИМИ ж весільними фотографіями. Чесно, я стояла мало не плакала над цим альбомом, з радості звичайно. Яна вибрала ідеальні фото, ідеально їх розмістила та ідеально прикрасила. Покажу декілька сторінок:
 
І щеКоробочка мені теж дуже сподобалась. особливо "ніжки"-перлинки. Туди можна складати прикраси або якісь інші дрібнички. Обожнюю коробочки! Сама наліпила багато з глини:)
 
Знаю, фотографіїї могли бути і кращої якості, але я їх зменшила...набагато, і це трохи вдарило по якості.

От дійшли руки показати ще декілька моїх виробів (з круга).
1. Кружка. Досить зручна у використанні. Довше тримає каву гарячою ніж проста чашка. Це одна з моїх перших робіт на крузі. Починала я вчити з циліндра. Цей цилінд вийшов напрочув вдало, тому і кружечка з нього вийшла хороша.Підставка під гаряче, на якій стоїть кружка, ще зі старих запасів. Зроблена вручну. Так я випробовувала нову техніку. Візерунок зроблено використавши 2 види глини, а не фарби. Техніка мені не дуже сподобалась, тому більше її не використовувала.

2. Це повинна була бути magic box,  - так ми в студії називаємо такий вид шкатулочок. Зроблено на крузі. Робиться закрита форма, верх пізніше обрізається і виходить баночка з кришечкою. Кришечку я розбила (я розбила не одну річ). Тому результат - проста баночка для дрібничок. Трохи експериментувала з кольорами, хотіла перевірити чи вигорять. Рожевий вигорів, решта залишились. Фіолетовий став синім. З керамікою ніколи не вгадаєш що вийде з печі :)

#1 My very first piece made on the wheel. Unfortunately I don't have any pictures of it from the first stages of making, only the finished bowl. Yes, unlike my handbuilt pieces, it's perfectly round!#2 is one of my later bowls, it's bigger than the fist one. Both are perfect for late ice-cream snack :)#3 is a small casserole, half handbuilt, half thrown on the wheel. The bottomless cylinder is thrown on the wheel, and changed into a desired shape; bottom, feet and handles are attached later.