?

Log in

Після невеличкої перерви продовжую писати про найцікавіші події кожного місяця цього року. Наступний місяць Червень. Цей місяць був особливий і запам'ятається надовго. Саме в цьому місяці мій чоловік святкує свій день народження, який, до речі, співпадає з моїм Днем Ангела. Цього року день народження був особливий і святкувати його ми вирішили по-особливому.  Замість того щоб влаштовувати вечірку, я вирішила втекти кудись подалі. Так і зробили. Я довго думала куди поїхати і зупинилась на Колорадо. Я там ніколи не була, а чоловік хоч і був, та не всюди. В Колорадо знаходяться 4 національні парки, але розташовані вони досить далеко один від одного. Цього разу ми вирішили відвідати найвідоміший - Rocky Mountain National Park (національний парк Скелясті гори).  Мушу похвалитися: я сама забронювала квитки на літак та машину на прокат (як правило, всіма організаційними моментами займається чоловік).
Прилетіли ми в Колорадо пізно ввечері і відразу направилися в сторону парку. Пізно ввечері зупинилися в якомусь готелі, вже й не пам'ятаю в якому містечку. А на ранок, вийшовши на вулицю, я не могла повірити своїм очам - переді мною виднілись гори вкриті сніговим покривом на вершинах. Ми відразу ж вирушили їм назустріч.
Першою зупинкою стало озеро Естес. Велике, спокійне, прохолодне, майже безлюдне.
І от нарешті ми в'їхали в парк. Такої краси я давно не бачила і з впевненістю можу сказати, що ми побачили лише маленьку його часточку - парк займає близько 1076 кв. км. Всього в парку 150 озер, 720 км гірських річок та струмків, а також 568 км стежок для пішоходних походів з яких ми пройшли лише декілька кілометрів.

В наших планах було проїхати парк зі сходу на захід. Але не так склалося - напівдорозі нам прийшлося повернутися назад, бо дорогу досі розчищали від снігу. Цього року в Скелястих Горах випала рекордна кількість снігу - нам казали майже в чотири рази більше ніж завжди. Тому через весь парк нам проїхати не вдалося.
Зі сходу на захід доїхали куди змогли, а тоді повернули назад і поїхали в іншу частину парку, південну. Описувати багато не буду, поділюся фотографіями.

Зліва "зовсім трошки снігу" на узбіччі дороги. Справа ведмедиця, до якої ми підійшли ближче ніж вважається безпечним. На щастя, все обійшлося без пригод.
А ще колаж з цікавими фото:

Загалом, краєвиди в парку просто неймовірні. Ми провели багато годин блукаючи різноманітними стежками. Але моїм улюбленим в парку стало одне надзвичайно мальовниче озеро - Sprague Lake. Важко вибрати найкращі фото, бо всі гарні:

І ще одна:
І ще одна зі мною:

Наступного дня ми попрямувати до Колорадо Спрінгс. Тут ми відвідали Гірський Зоопарк Шеєн (Cheyenne Mountain Zoo).  Цей зоопарк досить великий і має безліч цікавих експонатів. Важко сказати що саме мені сподобалося там найбільше. Запам'яталися жирафи - їх було дуже багато.

Також особливо запам'яталися гірський лев та валлабі з родини кенгурячих. Але що тут казати - інших цікавих тварин було багато, всіх не перелічиш.
 
А ще ми покаталися на підйомнику:
Зоопарк знаходиться на горі. На вершині цієї гори розташований Will Rogers Shrine of the Sun, меморіал з обзерваційною вежею присвячений Вілу Роджерсу, відомому американському гумористу, коментатору, актору і т. д., пік слави якого припадає на 20ті-30ті роки ХХ сторіччя.  З вежі видно всю панораму міста Колорадо Спрінгс і не тільки.

Ось колаж із зоопарку:

І ще один:
Після зоопарку ми відвідали Seven Falls. Це парк з каньйоном і водопадом, який складається з семи менших водопадиків. Ми приїхали туди десь в годинці 5тій, але залишились до самого вечора коли водопад освітлюють різними кольорами, які перемикаються кожних декілька хвилин.
Спочатку ми пройшли декілька сотень сходинок до вершини водопаду. Далі пройшли стежкою вглиб парку, але мусили повернутися бо туди заборонено ходити ввечері (точно не знаю чому).  Після того ми піднялися іншими безкінечними сходами до іншої площадки, з якої можна спостерігати водопади здалеку. На першому фото видно частину водопадів зі сходами; на другому нічне освітлення.
Колорадо Спрінгс відоме місцем під назвою Сад Богів (The Garden of the Gods). Це великий парк з величезною кількістю стежок і величезних каменів. Досліджувати парк можна пішки, на гірському велосипеді або верхи. Ми обрали саме останній варіант і вирушили на екскурсію на конях. Перед нами відправилась досить велика група, тому коли прийшла наша черга, то нам можна сказати пощастило: наша група складалась лише з нас з чоловіком та нашого гіда Сема. Не поспішаючи, ми вирушили на прогулянку Садом. Я люблю їздити верхи, але, на жаль, не часто маю нагоду кататися на конях (так, в Техасі на конях по дорогах не їздять, то міф). Тому прогулянка мені особисто дуже сподобалась, хоч і день був жарким. Поки ми насолоджувались їздою та краєвидами, наш гід Сем, тим часом, розповідав нам про історію Саду та походження назв величезних каменів які нас оточували.

Після Саду Богів ми відвідали Manitou Cliff Dwellings.  Руїни ці не справжні, а є музеєм, який показує як жили індіанці, які заселяли цю територію від 1200 року до н.е. до 1300 року н.е. Ми з Енді з цікавістю ходили лабіринтами їхніх скелястих поселень. Я страшенно рада що живу в іншу епоху і що мені ніколи не доводилося жити в таких малесеньких хатинках де від підлоги до стелі приблизно метр і стати в повний зріст просто неможливо.

А тут, уявіть собі, жили дев'ять (9) сімей:
Далі ми вирішили "покорити" вершину Pikes Peak (43000 метрів), яка також знаходитьс в Колорадо Спрінгс. Виходити на вершину можна кількома шляхами: пішки або на велосипеді, машиною або потягом. За браком часу цього разу ми обрали останній варіант.  Дивлячись на те що маршрут на гору і з гори передбачає круті підйоми і спуски, то і рейки в цього гірського потяга не прості, а зубчасті. Більше про цей вид рейок і про історію створення цього маршруту можна прочитати тут. Вся подорож не вершину і назад до станції зайняла трохи більше 3х годин. На вершині ми пробули майже годину.  На жаль, на вершині був туман і нам не вдалося насолодитися мальовничими краєвидами, які в хорошу погоду можна спостерігати з вершини. Також на вершині є кафе і подарунковий магазин для туристів (стандартно). Кафе це відоме своїми пончиками, от ми і собі пару купили. Це були найгидкіші пончики які мені коли-небудь довелося їсти. Вони були не солодкі, а з перцем! Не раджу нікому. Коли поверталися назад до станції, ми з чоловіком спеціально сіли на самому початку потяга біля машиніста-водія, і цілу дорогу любувалися краєвидами перед нами. Красота! Я б не проти повернутися туди ще раз і вийти на гору пішки, але в трохи кращу погоду. Серпень, мабуть, найкращий місяць для такої поїздки.

Фото на вершині:
Останній день ми провели в Денвері.  Літак в нас був ввечері, тому ми майже цілий день провели в... Ботанічному Саду! Спочатку думали що побудемо там годинку-дві, а потім підемо розглядати якісь визначні місця в Денвері. Але Ботанічний Сад виявився настільки великим і настільки красивим, що ми проблукали там добрих годин п'ять, а може й більше. Писати багато не буду, ось декілька цікавих фото:
І ще парочка:
Всі фотографії з поїздки можна переглянути тут.

Марафон 2011: Травень

Після коротенької перерви продовжую писати про головні події цього року. Наступний місяць - ТРАВЕНЬ. Цей місяць найбільше запам'ятався двома подіями. Коротко про кожну з них:

1. Церемонія вручення дипломів.
По закінченню університету на Україні, церемонія вручення дипломів у нас була зовсім простенька і лише для нашого факультету.  Тому я завжди хотіла пережити її знов. Закінчивши своє правове навчання тут в США, я вирішила таки піти на церемонію вручення дипломів. Відразу скажу - вона мені зовсім не сподобалась.  Дипломи вручали всім впереміжку, не діливши нас на спеціальності, і не відзначаючи особливі заслуги. Іншими словами, те що я закінчила навчання з найвищою відзнакою -  President's Honor Roll - ніяк не оголосили.  Те саме стосувалося інших  випускників. На Україні мій червоний диплом принаймні відзначили, а мене особисто привітали. Та нічого, тепер знаю як тут церемонії відбуваються.

2. Озеро Б'юкенен (Buchanan) та озеро Інкс (Inks).
Точно не пам'ятаю як нам з чоловіком прийшла в голову ця геніальна ідея, але одного дня ми вирішили поїхати на ці озера. Знаходяться вони недалеко один від одного, 1,5 год їзди від нашого дому.  Проживши 3 роки в Остіні, я поняття не мала про цю красу.
Спочатку ми поїхали на озеро Інкс. День був страшенно жаркий та вітряний. Саме озеро не дуже велике, але через пляж з піском нагадує море. Вхід платний. Де-не-де стоять столики і лавочки для відвідувачів. Дехто приїзджає сюди порибалити, а дехто на пікнік з родиною. Також можна винайняти хатинку. Багато людей приїзджають сюди із моторними лодками і після виснажливого дня на воді не проти отаборитися тут же у парку.  Ми, щоправда, на ніч не залишилися. Прогулявшись берегом та зробивши декілька знимків, ми поїхали далі.

Майже море...
Озеро Б'юкенен набагато більше за Інкс і займає площу майже 90 кв. км (Інкс має лише 3,36 кв. км). Утворене озеро завдяки дамбі з однойменною назвою на річці Колорадо. Як ви вже здогадалися, ми обійшли лише маленьку часточку озера. Частина стежки яку ми обрали, вела через відкриту місцевість, без дерев, тому блукаючи, ми майже зжарилися на сонці. Але краєвиди були того варті.
Озеро Б'юкенен страшенно популярне.  Люди приїзджають сюди з сім'ями на декілька днів, а то й на тиждень.  Умови відпочинку, як завжди, на будь-який смак: будиночки з кондиціонерами, хатинки без кондиціонерів (для екстремалів), палатки і трейлери.  Нам обов'язково треба буде туди повернутися і залишитися надовше.

Так і не знаю як ці дерева опинилися у воді:

А це ще одна моя улюблена фотографія:
Наступний місяць відзначився страшенно цікавою поїздкою в Колорадо, тому постараюсь написати про неї якомога швидше.
Далі буде...

Марафон 2011: Квітень

В рамках своєрідного "марафону" продовжую писати про найцікавіші події кожного місяця цього року. Сьогодні розповім про квітень. Цей місяць відзначився великою кількістю прогулянок на природі та поїздок вихідного дня. На одних вихідних ми поїхали у Lady Bird Wildflower Center (назва говорить за себе).  Якраз цвіли Bluebonnets (в перекладі на українську - голубий люпин). Ці квіти символ Техасу і найпоширеніші польові квіти в регіоні. Їх можна спостерігати всюди навесні, їх спецільно сіють уздовж доріг на радість людям. Ви вже, мабуть, здогадалися, що я зробила багато хороших знимків. Ось дві досить символічні для Техасу фотографії - голубий люпин та цвітучий кактус:
 
А ось ціла поляна квітів:
На інших вихідних ми відвідали Westcave Preserve. Я давно хотіла туди поїхати, бо фотографії цієї природньої краси просто неймовірні. Нарешті ми поїхали і не розчарувалися. Більше інформації про це місце на їхньому сайті тут. Йшли ми до печери з групою інших людей та гідом (на вихідних, коли більше відвідувачів, екскурсії відправляються щогодини). Стежка вела через ліс і попри потічок, а гід розповідав про рідкісних птахів які прилітають у цю місцевість та різні цікаві рослини. В кінці стежки нас чекала невеличка печера і водопадик. А ось декілька фото, на жаль, вони не настільки красиві як ті що я бачила в Інтернеті та у книгах:
 
Того ж дня ми також відвідали Hamilton Pool, який знаходиться неподалік. Це місце просто зачаровує. Величезний природній басейн, частково накритий кам'яною стіною. І басейн, і грото утворилися тисячі років тому внаслідок обвалу грунту над підземною річкою через ерозію.  З кам'яного "даху" вода з річки Перденалес впадає в басейн, утворюючи 45-и футовий (майже 14 метрів) водоспад. Цей водоспад не висихає навіть у суху пору року, але стає малесенькою струйкою. На жаль, коли ми відвідали басейн, водоспадик був зовсім малесенький, тому нам обов'язково треба туди повернутися взимку, або ранньою весною.
Люди приходять купатися в цьому природньому басейні майже круглорічно. І як вам цей природній душ?
 
Тварин приводити заборонено. Як і більшість парків вхід сюди платний, і крім басейну, можна пройтися стежкою до самої річки. День був дуже жаркий, тому тих декілька миль далися нам досить важко. Але воно було того варте. Біля річки ми також побачили ось такі цікаві дерева:
І нарешті, найголовніша подія квітня - здійснення моєї давньої мрії. У мене тепер є Смарт! Про цю машинку я мріяла багато років. Ще в 2003 році прочитала в Книзі Рекордів Гінеса що це найменша машинка в світі. Пізніше почала помічати їх на вулицях рідного міста.  Цікаво що в США їх почали продавати набагато пізніше ніж в Європі, у 2008 році, якщо не помиляюся.
Ми довгий час не хотіли купувати другу машину (ми стараємося жити просто, мінімалістично), навіть житло придбали недалеко від чоловікової роботи, і він ходив на роботу пішки. Але потім офіс перенесли і нам стало незручно добиратися на роботу на одній машині.  Я мусила вставати раніше, відвозити чоловіка на роботу, а потім їхала на свою.  Нам це набридло і ми зважилися на другу машину. А, дивлячись на те, що я давно хотіла Smart Car, ми довго не думали і купили цю лялечку. Довго писати про неї не буду, скажу лише 3 слова: я її обожнюю!
Далі буде...

Марафон 2011: Березень

Сьогодні третій день мого марафону і розповідь про третій місяць цього року. 
В березні здійснилась одна з моїх давніх мрій - ми сходили на шоу Cirque du Soleil. Це шоу мало назву Dralion і щоб на нього потрапити ми поїхали в Сан Антоніо. А це значить що не обійшлося без прогулянки на River Walk:
Мушу зазначити, вживу дивитися Cirque du Soleil ще неймовірніше ніж на екрані. Вони взяли найкращу частину цирку і удосконалили її. Їхня майстерність і досконалість рухів просто зачаровує. На жаль, фотографувати шоу було заборонено. Ось тут офіційна сторінка шоу Dralion. Там же можна знайти розклад наступних турів. Я не проти подивитися це саме шоу знову, але їхати в Х'юстон в листопаді заради цього навряд чи буду.

Може й добре, що фотографувати заборонено було, а то я б усе шоу пропустила:)
 
Дуже хотілося б подивитися одне з інших виства Cirque du Soleil, їх всього на сьогоднішній день 22. Декілька з них є постійними шоу в Лас Вегасі; деякі подорожують Європою, Азією і Південною Америкою; інші проходять турами в Канаді та Сполучених Штатах. Одне з них, під назвою Saltimbanco, приїзджатиме в Україну (в Київ) в листопаді цього року (2011). Якщо матимете можливість, обов'язково сходіть на нього, думаю не пожалкуєте.
Далі буде...

Марафон 2011: Лютий

Продовжую писати про події цього року. На жаль, вчорашній пост нагадав мені як я ненавиджу цей сайт (вкласти фотографії так як я хочу просто неможливо), але нічого, якось буде. Ітак, наступний місяць - лютий. Цей місяць запам'ятався поїздкою в Х'юстон на декілька днів. Першого дня ми відвідали Акваріум. Не можу сказати що це був найкращий акваріум який ми коли-небудь відвідали (№1 залишається акваріум у місті Лон Біч, в Каліфорнії), але декілька експонатів особливо запам'яталися. Серед них білий тигр та черепашка з м'яким плоским панцирем:
Крім риб, черепах, змій, вугрів, жаб, акул та іншої водної живності, було ще декілька атракціонів, на які ми також сходили. Загалом, це чудове місце для сімей з дітьми, особливо з маленькими дітьми. Один із атракціонів - маленький поїзд, який возить пасажирів по території  парку до величезного резервуару з акулами. Ми з чоловіком не були у великому захваті від поїзда, але діткам навколо нас явно сподобалося. Наступного дня ми відвідали Х'юстонський зоопарк. Тут мені пощастило зробити величезну кількість хороших знимків. Тому хочу поділитися найцікавішими:
І такий напів коник, напів зебра:
І маленька лисичка:
Крокодил і сумна жабка:
 
І нарешті незвичні рибки, які плавають на поверхні:
Третій і останній день в Х'юстоні ми присвятили Природничому Музеї (Museum of Natural Science). Музей величезний і ми проблукали в ньому майже цілий день. Найбільше запам'ятались виставки з мінералами, з ракушками, з комахами, і з метеликами.  Я потратила годину, а то й більше розглядаючи мінерали, коштовні камені та виставку з коштовностями. А цей експонат трохи неочікуваний:
Ну і звісно метелики! Про них розповім детальніше. Живуть вони у великому тропічному саду у скляній будівлі з куполом, яка приєднана однією стіною до музею. Було це якраз на День Святого Валентина і в саду проходила особлива подія. Про неї ми не знали, але коли виходили з саду, то якийсь працівник запитав нас чи ми не хочемо безкоштовних квитків. Їх хтось купив, але приніс назад і попросив комусь віддати, бо не міг прийти ввечері:) "Кимось" стали ми. А тепер про подію. Ви коли-небудь чули про чудо-фрукт або чудо-ягоду? Ця ягідка міняє відчуття смаку: все кисле стає солодким, а солодке ще солодшим:) Чоловік мій пробував ці ягоди раніше, а я ні. От і нагода з'явилась в рамках цього спец. проекту до Дня Валентина. Кожному з нас дали по ягідці, а потім запросили у сад з метеликами, в різних кутках якого стояли столики із фруктами та іншою їжею. Спершу ми скуштували лимони. Це були найсолодші лимони які я коли-небудь їла до того:) Потім були грейпфрукти, апельсини, ананаси, полуниці, кавові зерна, шоколад, горіхи, помідори, пунш, а також кислі льодяники і чіпси (які після ягідки були солоденькі). Ягідки маленькі, тому ефект тривав не довго. Там же ми дізналися, що можна замовити ці ягідки в Інтернеті у вигляді пігулок. Лікарі часто рекомендують їх пацієнтам які проходять хіміотерапію (вони інколи втрачають відчуття смаку). Таблетка діє довше ніж одна ягідка, однак термін дії також залежить від конкретнї людини. Декілька місяців по тому ми таблетки таки замовили, так що приходіть в гості на дегустацію:)
Всі фотографії з поїздки можна подивитися тут.
Далі буде...

Марафон 2011: Січень

Переді мною непросте завдання. Я вирішила задокументувати найцікавіші події кожного місяця цього року.  Не знаю наскільки швидко я зможу про них писати, але постараюсь написати таки про кожен місяць. Позаду 8 місяців, тому писати мені потрібно швидко. Ітак, поїхали:
Січень
Січень запам'ятався поїздкою в чудове маленьке містечко Фредеріксбург. Засноване німецькими переселенцями, воно й сьогодні приваблює туристів своїми цікавинками. Головна вулиця забита магазинчиками, кафешками та ресторанчиками. Багато людей приїзджає сюди закуплятися подарунками до свят. Ми з чоловіком їздимо у Фредеріксбург приблизно раз на рік, і нашою сімейною традицією стало обідати у маленькій броварні в центрі міста. Там нас чекали смачні традиційні німецькі страви і свіже пиво. Після обіду прогулянка містом. Незвичний одяг, прикраси, закрутки на будь-який смак, - все це і більше можна знайти на у Фредеріксбурзі. Метою поїдки, однак, були не покупки. Нас цікавив Зачарований Камінь (Enchanted Rock), який знаходиться недалеко від містечка. Це величезна гора з граніту, майже повністю гола на верхівці, без рослинного покриву, але з вражаючими краєвидами. Навколо гори парк - популярне місце для кемпінгу і прогулянок. Кемпінг теж на будь-який смак: можна приїхати трейлером і отаборитися недалеко від цивілізації, або йти сміливо з палатками в глибину парку. У нас було лише декілька годин, тому ми викарабкалися на гору, полежали на сонечку, полюбувалися краєвидом і відправилися назад додому.
 Краєвиди з вершини:
Січень виявився хорошим місяцем для нашої поїздки - погодка була чудова і на вершині було прохолодно. Можна і подрімати, і помріяти, і просто полюбуватися природою. 

Влітку виходити на Зачарований Камінь не рекомендовано - можна зжаритися на сонці. А тим хто таки наважиться на літню прогулянку на гранітну гору, я раджу запастися великою кількістю води та сонцезахисним кремом.
Далі буде...
Ми з чоловіком часто їздимо на вихідних на озеро яке знаходиться в центрі міста, і зазвичай обходимо його навколо (не повністю, звичайно, бо воно велике, але десь приблизно 3-4 милі проходимо за один раз). Так от, цього разу йдемо собі звичним шляхом, бачимо стоїть...піаніно. Отак собі просто стоїть на вулиці, Ще й пише на ньому "Заграй на мені". Ну і, звісно, людей купка навколо, яким пограти кортить. Йдемо далі, і тут ще одне, а потім і ще одне. Всього 5 штук побачили за одну прогулянку.
Як виявилося, таких інструментів у місті всього 14, і розташовані вони у різних куточках центральної частини міста, недалеко один від одного. На жаль, стоятимуть вони на радість людям лише місяць (до 1-го травня) в рамках мистецького проекту "Play me. I'm yours". Ця незвична виставка гастролює світом з 2008 року. Не дивно що вона нарешті дійшла і до Остіна, адже наше місто давно хвалиться титулом "Світової столиці живої музики". А гра простих пішоходів на вулиці чи не найкращий приклад дійсно "живої" музики. Більше інформації про проект можна прочитати тут: http://www.streetpianos.com/austin2011/
Не втрималися ми з чоловіком і також підійшли пограти (хоч у нас вдома і своє є)
Після прогулянки озером зайшли в один з наших улюблених продуктових магазинів, де я зняла ще декілька цікавих знимків. Це з серії "Тільки в Америці..."
1. Каша??? Гречану кашу з цього дійсно можна зварити, але сиру гречку кашою я б ніколи не назвала. Сміялась довго.
2. Тільки тут картопля середнього розміру коштує дешевше (99 центів за фунт) ніж дріб'язкова малесенька (1 долар 99 центів за фунт). На Україні, думаю, навпаки було б:)
 
Всі фото не дуже високої якості, бо зроблені телефоном...фотоапарат всюди за собою не ношу.

Новинки

Весна наближається до своєї золотої серединки, погодка надворі прекрасна і не дозволяє сидіти вдома. На додачу робота забирає більшість мого часу, тому можливості писати і займатися своїми хоббі майже не залишається.

Сьогодні хочу показати декілька останніх листівок. Вони доволі простенькі, бо робила їх нашвидкоруч (часу дійсно багато не маю).
Перші дві я використала щоб привітати двох хороших людей з днем народження, але вони досить універсальні:



Останню листівку я використала щоб висловити співчуття. Однак і вона, також, є досить універсальною:

Tags:

Скоро Новий Рік, тому я вирішила показати решту своїх Різдвяно-Новорічних листівок. Фотографувала їх вночі тому через погану якість думала показувати не буду. Думала-думала, але передумала.
Отож...

1. Декілька було маленьких, схожих на цю:


2. Декілька було дитячих, які дісталися моїм племінникам:
 

3. А ця для старшого покоління. Чи то тільки мені вона "древньою" видається?


4. І нарешті мої напівсаморобні листівки. До вже готових листівок я додала виштамповані надписи, стрічки та сніжинки. Металеві сніжинки прикріплені за допомогою брадсів.


Було ще декілька дизайнів, але я їх забула сфотографувати.

Tags:

More Christmas preparations

All gifts are packed, gift tags attached, and the packages are sitting on the floor waiting to be loaded into the car. This year everyone provided a "wish list", so it was much easier to pick gifts. And since everyone in the family named several stores they would like to get a gift card from, guess what? Yep, pretty much everyone got a gift card. In addition to the gift cards I picked some other little things and arranged them into the gift baskets.

Here are some of my gift baskets:
Basket #1 contains fruit tea, jam from Belgium, cookies from Germany, soap, and a gift card.
Basket #2 contains hazelnut wafers from Italy, candle, soap and a card with money.
And below is a simple candle holder that I made the other day. I bought several candles in the jars (to put in my gift baskets) and one of them broke on the way home. First I crushed the glass with the hammer and removed it carefully from the candle. Then put the candle in the glass bowl and centered it. Finally, threw some marbles into the bowl surrounding the candle. Looks good, doesn't it?